Моя поїздка в Болгарію, поденна хроніка: день восьмий

Ранок почався з хмарного неба і цьому б ніхто не надав уваги, напевно крім мене. Бо завдяки хмарам, сонця не було видно і всі люди, що жили в наметах сьогодні спали довше. Навіть я прокинувся в дев’ятій, замість звичної сьомої ранку.

В цей день Александр їхав додому, то ж я допоміг йому зібрати речі і віднести їх до авто. На протязі всіх днів я постійно перевіряв погоду, сподівався побачити там температуру хоча б нижче 30 градусів. Так було зроблено і в цей день. Олександр подивившись погоду сказав мені, що сьогодні може бути невеликий дощ. Запам’ятавши цю інформацію, я валявся на пляжі, засмагав і купався. А близько третьої години, коли на пляжі найбільша спека я пішов в бар. Перечекати спеку, посидіти в телефоні та зарядити повербанк. Близько п’ятої я звідти пішов і йдучи неспішно до намету побачив отаке:

Це виглядало дуже загрозливо і я відчував, як погода гіршає з кожною хвилиною. То ж одразу, як дійшов до намету (нагадаю, це за 2 км від початку пляжу) я одразу почав готуватись до бурі. Як тільки я сховав всі речі в намет, почався по справжньому сильний вітер. Настільки, що хоч мій намет був закріплений доволі сильно, мені прийшлось вийти в бурю, щоб підсилити закріплення ще одним кілком. Ну і згадуючи те, що мені сказали в перший день, я готувався до найгіршого, до великого шторму. То ж я якомога швидше збирав всі речі в рюкзак і був готовий бігти в гори, де б хвилі мене не дістали. Але дощ вщух через деякий час і стало зрозуміло, що сьогодні вже боятись нічого. То ж вийшовши з намету в дощовику, я ходив там серед усіх як в смокінгу). Виявилось, тільки я один мав дощовик. Навіть ті дівчата, що мали все включаючи електричний розмішувач кави, дощовика не мали, що було дуже іронічно. В цей день я зварив вечерю в чехів, які готували рибу неподалік, та ввечері пішов в бар, забрати повербанк, який я залишив на зарядці.

Той Олександр взяв з собою маленькі, ємкістю на дві чайні ложки баночки з медом, подарував їх мені і дівчатам. Його сестра має пасіку і дала йому таке в дорогу і одну таку баночку я взяв з собою в бар. Справа в тому, що на протязі всього цього часу, я кожен день ходив в бар з метою підзарядити телефон/повербанк, посидіти в неті та випити одну пляшку пива. І завжди одна і та ж офіціантка люб’язно погоджувалась брати пристрої на зарядку. Вирішив я віддячити за це тим, що подарувати отаку невеличку баночку меду. Подарував я її перед тим як звідти піти зі словами: “This honey is for you, because you are very sweet”. Це хороша гра слів, вона зашарілась і було видно, наскільки їй це було приємно. Цей подаруночок я зробив їй біля її колег, то ж настрій я підняв і їм. З цими хорошими емоціями я повернувся до намету і одразу заснув.